Словник української мови

Словник української мови. Академічний тлумачний словник. КАТАСТР О ? ФА , и, жін. 1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 316) ; У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (Вадим Собко, Справа. 1959, 158) ; У сузір'ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука і життя, 9, 1966, 34) . 2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті. Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф, — ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (Петро Колесник. Терен. 1959, 41) ; Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася (Іван Ле, Наливайко, 1957, 99) .